билля
БИ́ЛЛЯ, я, с.
Збірн. до били́на¹; трава.
І наче лежить [Давид] у борозні край битого шляху, а над ним з облогу, з дикого поля над борозною, гойдається билля дике, стиха шелестить (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)БИ́ЛЛЯ, я, с.
Збірн. до били́на¹; трава.
І наче лежить [Давид] у борозні край битого шляху, а над ним з облогу, з дикого поля над борозною, гойдається билля дике, стиха шелестить (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)