билиця
БИЛИ́ЦЯ, і, ж.
Те, що було в дійсності; бувальщина.
Не шкодить Такую річ і записать, Бо се не казка, а билиця; Або бувальщина, сказать (Т. Шевченко);
Казка була йому [Чіпці] не вигадкою, а билицею (Панас Мирний);
Оповідач невтомний, дід Наум .. Розповідав билиці й небилиці (М. Рильський);
Тарас пив чай, розказував смішні билиці, яких наслухався під час мандрівок по Україні (Василь Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)