Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
билиця —
били́ця іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
билиця —
див. БУВАЛЬЩИНА.
Словник синонімів Караванського
билиця —
БИЛИ́ЦЯ, і, ж. Те, що було в дійсності; бувальщина. Не шкодить Такую річ і записать, Бо се не казка, а билиця; Або бувальщина, сказать (Т. Шевченко); Казка була йому [Чіпці] не вигадкою, а билицею (Панас Мирний); Оповідач невтомний, дід Наум ..
Словник української мови у 20 томах
билиця —
• билиця 1) Твори неказкової фольклорної прози, в яких розповідається про незвичайні пригоди, зіткнення людини з надприродними істотами, проте підкреслюється достовірність зображеного.
Українська літературна енциклопедія
билиця —
БУВА́ЛЬЩИНА (розповідь про те, що справді було, — на противагу вимислу), БИЛИ́ЦЯ. Мені повів старенький чоловік Щось на бувальщину і на легенду схоже... (В. Бичко); Катеринка з цікавістю оглядала старого, про якого багато ходило билиць і небилиць (М. Стельмах).
Словник синонімів української мови
билиця —
БИЛИ́ЦЯ, і, ж. Те, що було в дійсності; бувальщина. Не шкодить Такую річ і записать. Бо се не казка, а билиця; Або бувальщина, сказать (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
билиця —
Билиця, -ці ж. 1) Быль. былое. Бо се не казка, а билиця, або бувальщина, сказать. Шевч. 2) = билина. Інших била палицов, мене с била билицов. Гол. L 211.
Словник української мови Грінченка