Значення в інших словниках
-
братанич —
брата́нич іменник чоловічого роду, істота племінник по братові діал.
Орфографічний словник української мови
-
братанич —
-а, ч., діал. Те саме, що братан.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
братанич —
БРАТА́НИЧ, а, ч., діал. Те саме, що брата́н 1. Зоня гостра, мов бритва, а пан “братанич” хоч і привітні, але такі вже неприступні, що крий Боже! (О. Кобилянська); Братанич покійного батька вважає себе останнім спадкоємцем їх родового імені (Б. Лепкий).
Словник української мови у 20 томах
-
братанич —
брата́нич син брата; племінник (ст): В цьому будинку, на другому поверсі, в одній кімнаті жив Юрій Колодрубець з жінкою Катериною з дому Дуб і братаничем жінки Грицем (Нижанківський)||братанок
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
братанич —
Син брата, племінник; двоюрідний брат
Словник застарілих та маловживаних слів
-
братанич —
БРАТА́НИЧ, а, ч., діал. Те саме, що брата́н. Зоня гостра, мов бритва, а пан "братанич" хоч і привітні, але такі вже неприступні, що крий боже! (Коб., І, 1956, 141).
Словник української мови в 11 томах