братанич

брата́нич син брата; племінник (ст): В цьому будинку, на другому поверсі, в одній кімнаті жив Юрій Колодрубець з жінкою Катериною з дому Дуб і братаничем жінки Грицем (Нижанківський)||братанок

Значення в інших словниках

1. братанич — брата́нич іменник чоловічого роду, істота племінник по братові діал.  Орфографічний словник української мови
2. братанич — -а, ч., діал. Те саме, що братан.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. братанич — БРАТА́НИЧ, а, ч., діал. Те саме, що брата́н 1. Зоня гостра, мов бритва, а пан “братанич” хоч і привітні, але такі вже неприступні, що крий Боже! (О. Кобилянська); Братанич покійного батька вважає себе останнім спадкоємцем їх родового імені (Б. Лепкий).  Словник української мови у 20 томах
4. братанич — Син брата, племінник; двоюрідний брат  Словник застарілих та маловживаних слів
5. братанич — див. племінник  Словник синонімів Вусика
6. братанич — БРАТА́НИЧ, а, ч., діал. Те саме, що брата́н. Зоня гостра, мов бритва, а пан "братанич" хоч і привітні, але такі вже неприступні, що крий боже! (Коб., І, 1956, 141).  Словник української мови в 11 томах