братанич
БРАТА́НИЧ, а, ч., діал.
Те саме, що брата́н 1.
Зоня гостра, мов бритва, а пан “братанич” хоч і привітні, але такі вже неприступні, що крий Боже! (О. Кобилянська);
Братанич покійного батька вважає себе останнім спадкоємцем їх родового імені (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)