Значення в інших словниках
-
брикунець —
БРИКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., розм. Зменш.-пестл. до брику́н.
Словник української мови у 20 томах
-
брикунець —
Брикуне́ць, -нця́, -нце́ві, -нцю́! -кунці́, -нці́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
брикунець —
Брикун, -на м. 1) Рѣзвая лошадь. 2) Шалунъ, рѣзвый мальчикъ. Левч. 178. 3) Своенравный человѣкъ. ум. брикунець, брикунчик.
Словник української мови Грінченка