брикунець Брикуне́ць, -нця́, -нце́ві, -нцю́! -кунці́, -нці́в Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках брикунець — БРИКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., розм. Зменш.-пестл. до брику́н. Словник української мови у 20 томах брикунець — див. бешкетник; дитина Словник синонімів Вусика брикунець — Брикун, -на м. 1) Рѣзвая лошадь. 2) Шалунъ, рѣзвый мальчикъ. Левч. 178. 3) Своенравный человѣкъ. ум. брикунець, брикунчик. Словник української мови Грінченка