брикати —
БРИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. чим і без дод. Підкидати зад і задні ноги (про копитних тварин); хвицати. Ускочив [Осел] у село – всяк очі витріщає, А він брикає, хвіст задрав, Аж куряву підняв (Л.
Словник української мови у 20 томах
брикати —
бри́ка́ти 1. вул. втікати (ст): Як би не було – а ноги завжди хлоп має, і як щось, то брикне (Лисяк); Гість заплатив і, навіть не глянувши на круги при столі, взагалі не звертаючи ні на кого уваги, вийшов, Ясько шепнув хлопцям: “Брикайте до нори!...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
брикати —
див. брикатися; іти; пустувати; чванитися
Словник синонімів Вусика
брикати —
БРИКА́ТИ (про копитних тварин — підкидати зад і задні ноги, а також бити, битися при цьому однією або обома задніми ногами), БРИКА́ТИСЯ, КО́ПАТИ, ХВИЦА́ТИ, ХВИЦА́ТИСЯ, ВИХА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
брикати —
БРИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. неперех. Підкидати зад і задні ноги (про копитних тварин); вихати, хвицати. Ускочив [Осел] у село — всяк очі витріщає, А він брикає, хвіст задрав. Аж куряву підняв (Гл., Вибр., 1957, 186); А Хуанова кобила.
Словник української мови в 11 томах