Значення в інших словниках
-
важкувато —
важкува́то прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
важкувато —
Присл. до важкуватий. || у знач. присудк. сл. Про наявність певних труднощів у чомусь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
важкувато —
ВАЖКУВА́ТО. Присл. до важкува́тий. Неквапливо і ніби аж важкувато звівся [Фомич] на ноги (Є. Доломан); Льоня сам охоче допомагав товаришам, яким важкувато було подолати труднощі алгебри (В.
Словник української мови у 20 томах
-
важкувато —
ВА́ЖКО присудк. сл. (про наявність знегод, труднощів, страждань), ТЯ́ЖКО, ТРУ́ДНО, СКРУ́ТНО, СУТУ́ЖНО, ТУ́ГО, НЕЛЕ́ГКО, ГІ́РКО, НЕСО́ЛОДКО, НЕПЕРЕ́ЛИВКИ розм.; ВАЖКУВА́ТО, ТРУДНОВА́ТО, ТУГУВА́ТО (до певної міри).
Словник синонімів української мови
-
важкувато —
ВАЖКУВА́ТО. Присл. до важкува́тий. Але біжить він важкувато (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 76); //у знач. присудк. сл. Про наявність певних труднощів у чомусь. [Мирон:] Важкувато працювати вам з моїм братом (Корн.
Словник української мови в 11 томах