Значення в інших словниках
-
вивідач —
виві́дач іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
вивідач —
-а, ч. Той, хто вивідує щось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вивідач —
ВИВІ́ДАЧ, а, ч. Те саме, що виві́дувач. А є ж на світі й зрадники, і шпигуни, вивідачі, підслухачі (О. Ільченко); – Молодого Олійника німці застрелили, бо партизанським вивідачем був (Ю.
Словник української мови у 20 томах
-
вивідач —
РОЗВІ́ДНИК (той, хто займається розвідкою, перебуває в розвідці тощо), РОЗВІ́ДУВАЧ, РОЗВІ́ДАЧ розм., ВИВІ́ДАЧ розм.; АГЕ́НТ (офіційна назва таємного співробітника іноземної розвідки); ШПИГУ́Н (особа, яка займається шпигунством...
Словник синонімів української мови
-
вивідач —
ВИВІ́ДАЧ, а, ч. Той, хто вивідує щось. А є ж на світі й зрадники, і шпигуни, вивідачі, підслухачі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 419).
Словник української мови в 11 томах