вивідач
ВИВІ́ДАЧ, а, ч.
Те саме, що виві́дувач.
А є ж на світі й зрадники, і шпигуни, вивідачі, підслухачі (О. Ільченко);
– Молодого Олійника німці застрелили, бо партизанським вивідачем був (Ю. Винничук);
Вивідачі, яких цілу ніч посилав Годунов до татарського табору, не принесли ніякої нової звістки (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)