вивідач
ВИВІ́ДАЧ, а, ч. Той, хто вивідує щось.
А є ж на світі й зрадники, і шпигуни, вивідачі, підслухачі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 419).
Словник української мови (СУМ-11)ВИВІ́ДАЧ, а, ч. Той, хто вивідує щось.
А є ж на світі й зрадники, і шпигуни, вивідачі, підслухачі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 419).
Словник української мови (СУМ-11)