Значення в інших словниках
-
вигублювати —
вигу́блювати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
вигублювати —
Винищувати, знищувати, викорінювати, видушувати, викінчувати, обр. стирати на порох, повергати у прах, виполювати; вигубляти.
Словник синонімів Караванського
-
вигублювати —
-юю, -юєш і вигубляти, -яю, -яєш, недок., вигубити, -блю, -биш; мн. вигублять; док., перех. Знищувати, умертвляти всіх чи багатьох.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вигублювати —
ВИГУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, ВИГУБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ГУБИТИ, блю, биш; мн. ви́гублять; док., кого, що. Призводити до загибелі, умертвляти всіх або багатьох, знищувати все або багато чого.
Словник української мови у 20 томах
-
вигублювати —
ВИГУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш і ВИГУБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ГУБИТИ, блю, биш; мн. ви́гублять; док., перех. Знищувати, умертвляти всіх або багатьох. Цар зараз же видав указ, щоб ніхто не смів дітей вигублять (Укр.. казки, легенди..
Словник української мови в 11 томах
-
вигублювати —
Вигублювати, -люю, -єш сов. в. вигубити, -блю, -биш, гл. Истреблять, истребить, уничтожать, уничтожить. Сипав гряд буйний, вигублював скотину. К. Псал. 181. Прогнівивсь ти на народи, вигубив жорстоких. К. Псал. 17.
Словник української мови Грінченка