вигублювати
ВИГУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, ВИГУБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ГУБИТИ, блю, биш; мн. ви́гублять; док., кого, що.
Призводити до загибелі, умертвляти всіх або багатьох, знищувати все або багато чого.
Цар зараз же видав указ, щоб ніхто не смів дітей вигублять (з казки);
Прагнучи звести свої та чужі народи до стану тваринного, безсловесного, вони [антинародні уряди] мусили боротися з родом, вигублювати акумульовану в його історичних генах пам'ять і народну мораль (Б. Харчук);
Влітку на шахти завітала страшна пошесть холери, вигубила багато робітників (С. Черкасенко).
Словник української мови (СУМ-20)