вигублювати

Вигублювати, -люю, -єш

сов. в. вигубити, -блю, -биш, гл. Истреблять, истребить, уничтожать, уничтожить. Сипав гряд буйний, вигублював скотину. К. Псал. 181. Прогнівивсь ти на народи, вигубив жорстоких. К. Псал. 17.

Значення в інших словниках

1. вигублювати — вигу́блювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вигублювати — Винищувати, знищувати, викорінювати, видушувати, викінчувати, обр. стирати на порох, повергати у прах, виполювати; вигубляти.  Словник синонімів Караванського
3. вигублювати — -юю, -юєш і вигубляти, -яю, -яєш, недок., вигубити, -блю, -биш; мн. вигублять; док., перех. Знищувати, умертвляти всіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вигублювати — ВИГУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, ВИГУБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ГУБИТИ, блю, биш; мн. ви́гублять; док., кого, що. Призводити до загибелі, умертвляти всіх або багатьох, знищувати все або багато чого.  Словник української мови у 20 томах
5. вигублювати — див. нищити  Словник синонімів Вусика
6. вигублювати — ВИГУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш і ВИГУБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ГУБИТИ, блю, биш; мн. ви́гублять; док., перех. Знищувати, умертвляти всіх або багатьох. Цар зараз же видав указ, щоб ніхто не смів дітей вигублять (Укр.. казки, легенди..  Словник української мови в 11 томах