Значення в інших словниках
-
виказувач —
вика́зувач іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
виказувач —
-а, ч., розм. Той, хто виказує, доносить на кого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
виказувач —
ВИКА́ЗУВАЧ, а, ч., розм. Той, хто виказує когось, доносить на кого-небудь. Султан слухав виказувачів і шептунів і загадково мовчав (З. Тулуб); Царським сатрапам удалося спіймати Кармеля лише тоді, коли знайшовся якийсь негідник-виказувач (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
-
виказувач —
ДОНО́ЩИК, ДОНО́СНИК, ДОНО́ШУВАЧ, ВИКА́ЗУВАЧ, ВИКА́ЖЧИК розм., Я́БЕДНИК розм., Я́БЕДА розм., ФІСКА́Л розм., НАВУ́ШНИК розм., ВУ́ХО розм., ШЕПТУ́Н розм., НАШІ́ПТУВАЧ розм., КОНФІДЕ́НТ зах., СТУКА́Ч розм.; СЕКСО́Т розм., ЛЯГА́ВИЙ розм., заст.
Словник синонімів української мови
-
виказувач —
ВИКА́ЗУВАЧ, а, ч., розм. Той, хто виказує, доносить на кого-небудь. Але султан слухав виказувачів і шептунів і загадково мовчав (Тулуб, Людолови, І, 1957, 418).
Словник української мови в 11 томах