Значення в інших словниках
-
викорчовувати —
викорчо́вувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
викорчовувати —
-ую, -уєш, недок., викорчувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Витягати з землі з корінням пні, дерева, кущі. 2》 перен. Дощенту винищувати, усувати що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
викорчовувати —
ВИКОРЧО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОРЧУВАТИ, ую, уєш, док., що. 1. Витягати із землі з корінням пні, дерева, кущі. Кілька днів він викорчовував старі пні, спилював сухі дерева (Ю.
Словник української мови у 20 томах
-
викорчовувати —
вирива́ти (викорчо́вувати) / ви́рвати (ви́корчувати) з ко́ренем (корі́нням) кого, що. Остаточно знищувати або ліквідовувати кого-, що-небудь. І твій батько, а мій вірний друг, сказав йому: “Зайду, Сафроне, до тебе.
Фразеологічний словник української мови
-
викорчовувати —
ВИКОРІ́НЮВАТИ (дощенту знищувати що-небудь), ВИКОРІНЯ́ТИ, ВИКОРЧО́ВУВАТИ, ВИТРА́ВЛЮВАТИ, ВИТРАВЛЯ́ТИ. — Док.: ви́коренити, ви́корчувати, ви́травити. Завдання сатиричного твору викорінювати пережитки тоталітаризму; (Марина:) Гвалтом зла не викорениш (М.
Словник синонімів української мови
-
викорчовувати —
ВИКОРЧО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОРЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Витягати з землі з корінням пні, дерева, кущі. Кілька днів він викорчовував старі пні, спилював сухі дерева (Збан., Мор.
Словник української мови в 11 томах
-
викорчовувати —
Викорчовувати, -вую, -єш сов. в. викорчувати, -чую, -єш, гл. Выкорчевывать, выкорчевать, вытеребить деревья. Щоб ти за одну ніч отой луг викорчував. Рудч. Ск. І. 145.
Словник української мови Грінченка