Значення в інших словниках
-
викрадач —
викрада́ч іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
викрадач —
-а, ч. Той, хто викрадає (викрав) кого-, що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
викрадач —
ВИКРАДА́Ч, а́, ч. Той, хто викрадає (викрав) кого-, що-небудь. За викрадачем услід з диким гиканням, свистом помчала, стріляючи в небо, погоня (О. Гончар); На піратів і викрадачів дітей вони не скидались (Ю. Логвин).
Словник української мови у 20 томах
-
викрадач —
ВИКРАДА́Ч, а́, ч. Той, хто викрадає (викрав) кого-, що-небудь. За викрадачем услід з диким гиканням, свистом помчала, стріляючи в небо, погоня (Гончар, Таврія.., 1957, 649).
Словник української мови в 11 томах