викрадач
ВИКРАДА́Ч, а́, ч.
Той, хто викрадає (викрав) кого-, що-небудь.
За викрадачем услід з диким гиканням, свистом помчала, стріляючи в небо, погоня (О. Гончар);
На піратів і викрадачів дітей вони не скидались (Ю. Логвин).
Словник української мови (СУМ-20)