викрадач

викрада́ч

-а, ч.

Той, хто викрадає (викрав) кого-, що-небудь.

Значення в інших словниках

1. викрадач — викрада́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. викрадач — ВИКРАДА́Ч, а́, ч. Той, хто викрадає (викрав) кого-, що-небудь. За викрадачем услід з диким гиканням, свистом помчала, стріляючи в небо, погоня (О. Гончар); На піратів і викрадачів дітей вони не скидались (Ю. Логвин).  Словник української мови у 20 томах
3. викрадач — див. злодій  Словник синонімів Вусика
4. викрадач — ВИКРАДА́Ч, а́, ч. Той, хто викрадає (викрав) кого-, що-небудь. За викрадачем услід з диким гиканням, свистом помчала, стріляючи в небо, погоня (Гончар, Таврія.., 1957, 649).  Словник української мови в 11 томах