Значення в інших словниках
-
викрик —
ви́крик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
викрик —
-у, ч. Щось дуже голосно вимовлене, вигукнуте або уривчастий крик.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
викрик —
ВИ́КРИК, у, ч. Щось дуже голосно вимовлене, вигукнуте або уривчастий крик. – Я піду. А ще хто? – І я! І я! – чуються з купи викрики (Панас Мирний); Не чув він і не бачив...
Словник української мови у 20 томах
-
викрик —
ВИ́ГУК (голосно вигукнуте слово, фраза або звук, який передає певне почуття), ВИ́КРИК, О́КЛИК, КРИК, ПО́КРИК, О́КРИК, ПО́КЛИК, ПО́ГУК. Назустріч підносяться очі й обличчя. Захоплені вигуки (М. Бажан); Без радісних співів і викриків..
Словник синонімів української мови
-
викрик —
ВИ́КРИК, у, ч. Щось дуже голосно вимовлене, вигукнуте або уривчастий крик. — Я піду. А ще хто? — І я! І я! — чуються з купи викрики (Мирний, IV, 1955, 185); Серед гомону й викриків бряжчали струни то в одних, то в інших руках (Ле, Міжгір’я, 1953, 76).
Словник української мови в 11 томах
-
викрик —
Ви́крик, -ку м. Крикъ. Гомін.... перейшов у викрик. Мир. ХРВ. 262.
Словник української мови Грінченка