Значення в інших словниках
-
випрохувати —
випро́хувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
випрохувати —
-ую, -уєш, недок., випрохати, -аю, -аєш, док., перех. Прохаючи, домагатися чого-небудь або одержувати щось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
випрохувати —
ВИПРО́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРОХАТИ, аю, аєш, док., кого, що, чого, у кого. Прохаючи, домагатися чого-небудь або одержувати щось; випрошувати. Він ..
Словник української мови у 20 томах
-
випрохувати —
ВИ́ПРОСИТИ (просячи, домогтися чого-небудь або одержати що-небудь), ВИ́ПРОХАТИ, ВИ́БЛАГАТИ, ВИ́МОЛИТИ (благаючи); РОЗБОГАРА́ДИТИ розм. рідко, ВИ́ПЛАКАТИ розм. (із сльозами благаючи); ВИ́КАНЮЧИТИ розм., ВИ́ЦИГАНИТИ розм., ВИ́ЗУДИТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
випрохувати —
Випро́хувати, -хую, -хуєш; ви́прохати, -хаю, -хаєш = випро́шувати, ви́просити
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
випрохувати —
ВИПРО́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРОХАТИ, аю, аєш, док., перех. Прохаючи, домагатися чого-небудь або одержувати щось. Так-то він [Захар] усяко до всяких людей обертався: .. з скупим сам був скупий, у щирого все виманював та випрохував (Григ., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
-
випрохувати —
Випрохувати, -хую, -єш сов. в. випрохати, -хаю, -єш, гл. = випрошувати, випросити. Леміщиха обіцяла їй випрохати коней у свого старого. Левиц. І. 346.
Словник української мови Грінченка