Значення в інших словниках
-
випрошувати —
(собі) застерігати перед чимось [I]
Словник з творів Івана Франка
-
випрошувати —
випро́шувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
випрошувати —
-ую, -уєш, недок., випросити, -ошу, -осиш, док., перех. Просячи, домагатися чого-небудь або одержувати щось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
випрошувати —
ВИПРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРОСИТИ, ошу, осиш, док., кого, що, чого, у кого. Просячи, домагатися чого-небудь або одержувати щось; випрохувати. Молодий княжич .. випрошував у ігумена .. роботи найбільш прикрі й обридливі (М.
Словник української мови у 20 томах
-
випрошувати —
ВИ́ПРОСИТИ (просячи, домогтися чого-небудь або одержати що-небудь), ВИ́ПРОХАТИ, ВИ́БЛАГАТИ, ВИ́МОЛИТИ (благаючи); РОЗБОГАРА́ДИТИ розм. рідко, ВИ́ПЛАКАТИ розм. (із сльозами благаючи); ВИ́КАНЮЧИТИ розм., ВИ́ЦИГАНИТИ розм., ВИ́ЗУДИТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
випрошувати —
Випро́шувати, -шую, -шуєш; ви́просити, ви́прошу, -сиш, -сять
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
випрошувати —
ВИПРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРОСИТИ, ошу, осиш, док., перех. Просячи, домагатися чого-небудь або одержувати щось. Випрошує ці кусні Чайчиха зі сльозами і їсть зі сльозами (Стельмах, Хліб..
Словник української мови в 11 томах
-
випрошувати —
Випрошувати, -шую, -єш сов. в. випросити, -шу, -сиш, гл. Выпрашивать, выпросить. Тим тільки й живе, що випросить шматок хліба. Рудч. Ск. II. 162.
Словник української мови Грінченка