випрошувати
ВИПРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРОСИТИ, ошу, осиш, док., перех. Просячи, домагатися чого-небудь або одержувати щось.
Випрошує ці кусні Чайчиха зі сльозами і їсть зі сльозами (Стельмах, Хліб.., 1959, 299);
Женя нагадувала мені зараз кошеня, яке треться об ногу, щось випрошуючи (Сміл., Сашко, 1957, 61);
А в батька що тільки захоче [Тимоха], все випросить, бо батько його дуже любив (Кв.-Осн., II, 1956, 255);
От і поїхала [Сикліта] на розглядини, — випросила у сусіда кобилу й санки (Григ., Вибр., 1959, 40);
Він випросив у командування відпустку (Кучер, Чорноморці, 1956, 9).
Словник української мови (СУМ-11)