випрошуватися

ВИПРО́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ПРОСИТИСЯ, ошуся, осишся, док.

1. Просячи, домагатися дозволу на що-небудь (переважно на те, щоб кудись піти).

Сагайдачний випрошувався тим часом у старшини: — Я вже старий!.. Може б кого іншого? (Мак., Вибр., 1956, 466);

Гризлов давно випросився на фронт (Кучер, Чорноморці, 1956, 186).

2. тільки недок. Пас. до випро́шувати.

Випрошувався [для гри] батьківський старий циліндр (Моє життя в мист., 1955, 19).

Значення в інших словниках

1. випрошуватися — випро́шуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. випрошуватися — -уюся, -уєшся, недок., випроситися, -ошуся, -осишся, док. 1》 Просячи, домагатися дозволу на що-небудь (перев. на те, щоб кудись піти). 2》 тільки недок. Пас. до випрошувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. випрошуватися — ВИПРО́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ПРОСИТИСЯ, ошуся, осишся, док. 1. Просячи, домагатися дозволу на що-небудь (перев. на те, щоб кудись іти, вирушати або, навпаки, не йти). Сагайдачний випрошувався тим часом у старшини: – Я вже старий!..  Словник української мови у 20 томах
4. випрошуватися — див. просити  Словник синонімів Вусика
5. випрошуватися — Випрошуватися, -шуюся, -єшся сов. в. випроситися, -шуся, -сишся, гл. Выпрашиваться, выпроситься.  Словник української мови Грінченка