випрошуватися
ВИПРО́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ПРОСИТИСЯ, ошуся, осишся, док.
1. Просячи, домагатися дозволу на що-небудь (перев. на те, щоб кудись іти, вирушати або, навпаки, не йти).
Сагайдачний випрошувався тим часом у старшини: – Я вже старий!.. Може б, кого іншого? (О. Маковей);
Часом Ян випрошувавсь у батька, це траплялося раз чи двічі на день (І. Білик);
Гризлов давно випросився на фронт (В. Кучер).
2. тільки недок. Пас. до випро́шувати.
Випрошувався [для ролі у виставі] батьківський старий циліндр (з мемуарної літ.).
Словник української мови (СУМ-20)