Значення в інших словниках
-
виск —
виск іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
виск —
-у, ч. Тонкий, пронизливий крик; звук, що його видає людина або тварина. || Високий, пронизливий звук, утворюваний під час тертя металевих чи дерев'яних предметів або під час польоту кулі, снаряда і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
виск —
ВИСК, у, ч. Тонкий, пронизливий крик; звук, який видає людина або тварина. Крик, виск, пищання нещасного хлопця, ніщо не зрушувало ката (І. Франко); В цю мить щось кудлате з виском радості кинулося до Коржа (З.
Словник української мови у 20 томах
-
виск —
КРИК (сильний різкий звук голосу), ПО́КРИК розм., ГУК розм., РЕ́ПЕТ розм., ЗІПА́ННЯ розм., ФУК діал.; СКРИК (раптовий, уривчастий); ГРИ́МАННЯ (погрозливий звук); ЛЕ́МЕНТ, ЛЕМЕНТУВА́ННЯ (перев. з плачем); ВИСК, ВЕ́РЕСК, ВЕРЕСКОТНЯ́ розм., ВЕРЕЩА́ННЯ розм.
Словник синонімів української мови
-
виск —
ВИСК, у, ч. Тонкий, пронизливий крик; звук, який видає людина або тварина. Крик, виск, пищання нещасного хлопця, ніщо не зрушувало ката (Фр.
Словник української мови в 11 томах