Значення в інших словниках
-
владник —
вла́дник іменник чоловічого роду, істота діал.
Орфографічний словник української мови
-
владник —
-а, ч., діал. Володар (у 2 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
владник —
ВЛА́ДНИК, а, ч. 1. діал. Володар (у 2 знач.). Зрадлива та богиня, Та Муза! .. Не вір мелодії, що з струн її дзвенить: “Ти будеш майстром, будеш паном тонів, І серць володарем, і владником мільйонів” (І.
Словник української мови у 20 томах
-
владник —
ВОЛО́ДА́Р (той, хто стоїть на чолі держави, краю і т. ін.), ПРАВИ́ТЕЛЬ, МОЖНОВЛА́ДЕЦЬ, ПОВЕЛИ́ТЕЛЬ книжн., ВЛА́ДА́Р уроч., ВЛАДИ́КА уроч., ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст., ВЛА́ДНИК діал. Вишневецький вступав у свою дідизну як самостійний володар, як король Лубенщини (І.
Словник синонімів української мови
-
владник —
ВЛА́ДНИК, а, ч., діал. Володар (у 2 знач.). І почав Іван проклинати той чудовий дар [перстень].., котрий тепер стався.. всемогучим владником його тіла і душі (Фр., III, 1950, 180).
Словник української мови в 11 томах