Значення в інших словниках
-
вовцюга —
вовцю́га іменник чоловічого роду, істота зневажл.
Орфографічний словник української мови
-
вовцюга —
-и, ч., зневажл. Збільш. до вовк 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вовцюга —
ВОВЦЮ́ГА, и, ч., розм. 1. Збільш. до вовк 1. Убіг вовцюга в безборонну кошару (О. Ковінька); Одбивався він [кінь] од них і копитами, й зубами, та шкода – вовцюги повалили його, задавили й роздерли (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо); * У порівн.
Словник української мови у 20 томах
-
вовцюга —
ВОВЦЮ́ГА, и, ч., зневажл. Збільш. до вовк 1. Убіг вовцюга в безборонну кошару (Ковінька, Кутя.., 1960, 66); *У порівн. З бур’янів, мов вовцюга, вискочив назустріч їй Василь (Мирний, IV, 1955, 82).
Словник української мови в 11 томах
-
вовцюга —
Вовцюга, -ги м. ув. отъ вовк. К. ЦН. 196.
Словник української мови Грінченка