вовцюга
ВОВЦЮ́ГА, и, ч., зневажл. Збільш. до вовк 1.
Убіг вовцюга в безборонну кошару (Ковінька, Кутя.., 1960, 66);
*У порівн. З бур’янів, мов вовцюга, вискочив назустріч їй Василь (Мирний, IV, 1955, 82).
Словник української мови (СУМ-11)ВОВЦЮ́ГА, и, ч., зневажл. Збільш. до вовк 1.
Убіг вовцюга в безборонну кошару (Ковінька, Кутя.., 1960, 66);
*У порівн. З бур’янів, мов вовцюга, вискочив назустріч їй Василь (Мирний, IV, 1955, 82).
Словник української мови (СУМ-11)