1. Словник української мови в 11 томах

вовцюга

ВОВЦЮ́ГА, и, ч., зневажл. Збільш. до вовк 1.

Убіг вовцюга в безборонну кошару (Ковінька, Кутя.., 1960, 66);

*У порівн. З бур’янів, мов вовцюга, вискочив назустріч їй Василь (Мирний, IV, 1955, 82).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вовцюга — вовцю́га іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. вовцюга — -и, ч., зневажл. Збільш. до вовк 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вовцюга — ВОВЦЮ́ГА, и, ч., розм. 1. Збільш. до вовк 1. Убіг вовцюга в безборонну кошару (О. Ковінька); Одбивався він [кінь] од них і копитами, й зубами, та шкода – вовцюги повалили його, задавили й роздерли (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  4. вовцюга — див. вовк; жорстокий Словник синонімів Вусика
  5. вовцюга — Вовцюга, -ги м. ув. отъ вовк. К. ЦН. 196. Словник української мови Грінченка