вовцюга
вовцю́га
іменник чоловічого роду, істота
зневажл.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вовцюга — -и, ч., зневажл. Збільш. до вовк 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вовцюга — ВОВЦЮ́ГА, и, ч., розм. 1. Збільш. до вовк 1. Убіг вовцюга в безборонну кошару (О. Ковінька); Одбивався він [кінь] од них і копитами, й зубами, та шкода – вовцюги повалили його, задавили й роздерли (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
- вовцюга — див. вовк; жорстокий Словник синонімів Вусика
- вовцюга — ВОВЦЮ́ГА, и, ч., зневажл. Збільш. до вовк 1. Убіг вовцюга в безборонну кошару (Ковінька, Кутя.., 1960, 66); *У порівн. З бур’янів, мов вовцюга, вискочив назустріч їй Василь (Мирний, IV, 1955, 82). Словник української мови в 11 томах
- вовцюга — Вовцюга, -ги м. ув. отъ вовк. К. ЦН. 196. Словник української мови Грінченка