Значення в інших словниках
-
вороття —
вороття́ іменник середнього роду нар.-поет.
Орфографічний словник української мови
-
вороття —
-я, с., нар.-поет. Повернення до чого-, кого-небудь. Без вороття — безповоротно, назавжди.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вороття —
ВОРОТТЯ́, рідко ВОРІТТЯ́, я, с., нар.-поет. Повернення до чого-, кого-небудь. Буде, кажуть, каяття, та не буде вороття (Панас Мирний); [Степан:] Я тут зостануся. Для мене немає воріття, ти ж теє знаєш (Леся Українка); А йти треба, – вороття немає (В.
Словник української мови у 20 томах
-
вороття —
ПОВЕ́РНЕННЯ, ПОВОРО́Т (ПОВОРІ́Т рідше) розм., ВОРОТТЯ́ фольк., розм., НА́ВОРОТ діал. Батько сподівається на моє швидке повернення з фронту (П. Колесник); Досить довго ждала Регіна на вулиці на поворот Владка (І.
Словник синонімів української мови
-
вороття —
Вороття́, -ття́, -ттю́, -ття́м
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
вороття —
ВОРОТТЯ́, я, с., нар.-поет. Повернення до чого-, кого-небудь. Буде, кажуть, каяття, та не буде вороття (Мирний, IV, 1955, 42); [Орина:] Мені до Савуляка вже вороття немає (Собко, П’єси, 1958, 47). Без вороття́ — безповоротно, назавжди.
Словник української мови в 11 томах
-
вороття —
Вороття, -тя с. = воріття. Троянці, в кріпості запершись, Енея ждали вороття. Котл. Ен. V. 31. Буде каяття на світі, — вороття не буде. Шевч. 379.
Словник української мови Грінченка