Значення в інших словниках
-
відлунок —
відлу́нок іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
відлунок —
-нку, ч. Відбитий звук, що лине з відстані; відзвук, луна.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
відлунок —
ВІДЛУ́НОК, нку, ч. Відбитий звук, що долинає здалека; відзвук, луна. Вітер з моря ніс відлунки гарматних ударів (Ю. Смолич); В різних криницях луна теж була неоднакова, од неї народжувались несхожі відлунки, й ті відлунки вражали вас...
Словник української мови у 20 томах
-
відлунок —
ЛУНА́ (відбиття звуку від віддалених предметів, що сприймається як повторення первинного звуку), ВІДЛУ́ННЯ поет., ВІДЛУ́НОК, ВІ́ДГУК, ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДЗВУК, ВИ́ЛЯСК, ВІ́ДГОЛОС рідше, ВІ́ДГУ́Л рідше, РУНА́ діал.
Словник синонімів української мови
-
відлунок —
ВІДЛУ́НОК, нку, ч. Відбитий звук, що лине з відстані; відзвук, луна. Вітер з моря ніс відлунки гарматних ударів (Смолич, Світанок.., 1955, 558); *Образно. І я його [рушник], мов долю, простелив, Мов юності далекої відлунок (Мал., Полудень.., 1960, 54).
Словник української мови в 11 томах