відлунок

ВІДЛУ́НОК, нку, ч. Відбитий звук, що лине з відстані; відзвук, луна.

Вітер з моря ніс відлунки гарматних ударів (Смолич, Світанок.., 1955, 558);

*Образно. І я його [рушник], мов долю, простелив, Мов юності далекої відлунок (Мал., Полудень.., 1960, 54).

Значення в інших словниках

1. відлунок — відлу́нок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відлунок — -нку, ч. Відбитий звук, що лине з відстані; відзвук, луна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відлунок — ВІДЛУ́НОК, нку, ч. Відбитий звук, що долинає здалека; відзвук, луна. Вітер з моря ніс відлунки гарматних ударів (Ю. Смолич); В різних криницях луна теж була неоднакова, од неї народжувались несхожі відлунки, й ті відлунки вражали вас...  Словник української мови у 20 томах
4. відлунок — див. луна  Словник синонімів Вусика
5. відлунок — ЛУНА́ (відбиття звуку від віддалених предметів, що сприймається як повторення первинного звуку), ВІДЛУ́ННЯ поет., ВІДЛУ́НОК, ВІ́ДГУК, ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДЗВУК, ВИ́ЛЯСК, ВІ́ДГОЛОС рідше, ВІ́ДГУ́Л рідше, РУНА́ діал.  Словник синонімів української мови