Значення в інших словниках
-
вішатель —
ві́шатель іменник чоловічого роду, істота зневажл.
Орфографічний словник української мови
-
вішатель —
-я, ч., рідко., зневажл. 1》 Те саме, що вішальник 1). 2》 розм. Кат; розбишака, бандит.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вішатель —
ВІ́ШАТЕЛЬ, я, ч., рідко, зневажл. Те саме, що ві́шальник 1. Ось перед нами університет, в якому колись через жандармську опіку вішателя-царя так і не довелося Шевченкові малюванню навчати молоде покоління (П. Тичина); Вішатель в оповіданні...
Словник української мови у 20 томах
-
вішатель —
ВІ́ШАТЕЛЬ, я, ч., рідко., зневажл. Те саме, що ві́шальник 1. Ось перед нами університет, в якому колись через жандармську опіку вішателя-царя так і не довелося Шевченкові малюванню навчати молоде покоління (Тич., III, 1957, 76).
Словник української мови в 11 томах