вішатель

ВІ́ШАТЕЛЬ, я, ч., рідко., зневажл. Те саме, що ві́шальник 1.

Ось перед нами університет, в якому колись через жандармську опіку вішателя-царя так і не довелося Шевченкові малюванню навчати молоде покоління (Тич., III, 1957, 76).

Значення в інших словниках

1. вішатель — ві́шатель іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. вішатель — -я, ч., рідко., зневажл. 1》 Те саме, що вішальник 1). 2》 розм. Кат; розбишака, бандит.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вішатель — ВІ́ШАТЕЛЬ, я, ч., рідко, зневажл. Те саме, що ві́шальник 1. Ось перед нами університет, в якому колись через жандармську опіку вішателя-царя так і не довелося Шевченкові малюванню навчати молоде покоління (П. Тичина); Вішатель в оповіданні...  Словник української мови у 20 томах
4. вішатель — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика