Значення в інших словниках
-
галява —
галя́ва іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
галява —
-и, ж. Поляна зазвичай на узліссі або серед лісу; прогалина в хлібах, очереті і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
галява —
ГАЛЯ́ВА, и, ж. Те саме, що галя́вина. На галяву вискакує з гущини сарна (М. Коцюбинський); Невелику галяву обступали старі сосни, землю встилав пружний килим глиці (О. Бердник); Мішаний ліс понад Соляним шляхом був багатий на сонячні галяви (І. Білик).
Словник української мови у 20 томах
-
галява —
ГА́ЛЯВА (вільне від дерев місце в лісі, в парку, а також простір серед густих рослин), ГАЛЯ́ВИНА, ПРОГА́ЛИНА, ПРОГАЛЯ́ВИНА, ЧИСТИ́НА, ПОЛЯ́НА, ПОЛЯ́ВИНА розм.; ПЕРЕЛІ́ССЯ, ПРО́ЛІСОК розм. (між ділянками лісу); МАЙДА́Н діал. (у лісі).
Словник синонімів української мови
-
галява —
Га́лява, -ви; га́ляви, га́ляв
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
галява —
ГАЛЯ́ВА, и, ж. Поляна звичайно на узліссі або серед лісу; прогалина в хлібах, очереті і т. ін. На галяву вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
-
галява —
Галява, -ви ж. Поляна въ лѣсу; незаросшее мѣсто среди хлѣба въ полѣ. Н. Вол. у. На рѣкѣ, прудѣ: незаросшее мѣсто среди тростника. (К. П. Михальчукъ). см. гало, гальовина.
Словник української мови Грінченка