галява
ГАЛЯ́ВА, и, ж. Поляна звичайно на узліссі або серед лісу; прогалина в хлібах, очереті і т. ін.
На галяву вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється (Коцюб., І, 1955, 148);
На зеленій галяві вже сиділо і лежало в запашній траві декілька десятків робітників (Панч, Вибр., 1947, 278).
Словник української мови (СУМ-11)