Словник синонімів Вусика

Значення в інших словниках

  1. глашатай — глаша́тай іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. глашатай — -я, ч. 1》 іст. Те саме, що оповісник. 2》 чого, перен., уроч. Той, хто прилюдно проголошує що-небудь і бореться за його здійснення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глашатай — ГЛАША́ТАЙ, я, ч. 1. іст. Те саме, що опові́сник. Ледь зарожевів глід, як по кутках пішли глашатаї (Ф. Бурлака); Імператор спершу послав під стіну сурмачів з глашатаями, щоб запропонували болгарам відчинити браму й пустити ромеїв (П.  Словник української мови у 20 томах
  4. глашатай — ОПОВІ́СНИК (той, хто оповіщає когонебудь про щось), ОБ'Я́ВНИК рідко, ОКЛИ́ЧНИК рідко, ГЛАША́ТАЙ іст., ПОКЛИ́КАЧ іст., КЛИКУ́Н іст., БОХТА́Р діал.; ГЕРО́ЛЬД іст. (при дворах європейських монархів). Гучний голос оповісника.. покотився..  Словник синонімів української мови
  5. глашатай — ГЛАША́ТАЙ, я, ч. 1. іст. Те саме, що опові́сник. Городян скликали на віче дзвоном або через глашатаїв (Іст. СРСР, 1, 1956, 55); Ледь зарожевів глід, як по кутках пішли глашатаї (Бурл., О. Вересай, 1959, 34). 2. чого, перен., уроч.  Словник української мови в 11 томах