глевтякуватий —
глевтякува́тий прикметник рідко
Орфографічний словник української мови
глевтякуватий —
-а, -е. Те саме, що глевкуватий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
глевтякуватий —
ГЛЕВТЯКУВА́ТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що глевкува́тий. Снідали. Бойко їв хліб, тільки хліб. Ніби й не було перед ним чогось іншого, крім шматка глевтякуватого домашнього хліба (І.
Словник української мови у 20 томах
глевтякуватий —
ГЛЕВКИ́Й (про хліб — в'язкий, липкий); НЕДОПЕ́ЧЕНИЙ, НЕВИ́ПЕЧЕНИЙ, СИРИ́Й (недостатньо випечений); СИРУВА́ТИЙ, ГЛЕВКУВА́ТИЙ, ГЛЕВТЯКУВА́ТИЙ (трохи глевкий). — Коли протяг у хаті, коровай неодмінно зісподу буде глевкий! (Ю.
Словник синонімів української мови
глевтякуватий —
Глевтякува́тий, -та, -те
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
глевтякуватий —
ГЛЕВТЯКУВА́ТИЙ, а, е, рідко. 1. Те саме, що глевкува́тий. Глевтякуватий хліб. 2. перен. Повільний у рухах, неповороткий (про людину). Помітив [Юхим], що заворушився браунінг у руці дужого, хоч глевтякуватого чоловіка (Ле, Ю. Кудря, 1956, 341).
Словник української мови в 11 томах
глевтякуватий —
Глевтякуватий, -а, -е 1) О хлѣбѣ = глевкий. 2) О человѣкѣ, преимущественно о дѣтяхъ: толстый и неповоротливый. Глевтякувата дитина.
Словник української мови Грінченка