глевтякуватий

ГЛЕВТЯКУВА́ТИЙ, а, е, рідко.

Те саме, що глевкува́тий.

Снідали. Бойко їв хліб, тільки хліб. Ніби й не було перед ним чогось іншого, крім шматка глевтякуватого домашнього хліба (І. Нижник);

Помітив [Юхим], що заворушився браунінг у руці дужого, хоч глевтякуватого чоловіка (Іван Ле);

Підвівся з-за довгого полірованого столика їм назустріч сам державний радник, чоловік середніх літ, одутлуватий, глевтякуватий, доволі високий (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. глевтякуватий — глевтякува́тий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. глевтякуватий — -а, -е. Те саме, що глевкуватий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глевтякуватий — див. вайлуватий; слабий; слабодухий  Словник синонімів Вусика
4. глевтякуватий — ГЛЕВКИ́Й (про хліб — в'язкий, липкий); НЕДОПЕ́ЧЕНИЙ, НЕВИ́ПЕЧЕНИЙ, СИРИ́Й (недостатньо випечений); СИРУВА́ТИЙ, ГЛЕВКУВА́ТИЙ, ГЛЕВТЯКУВА́ТИЙ (трохи глевкий). — Коли протяг у хаті, коровай неодмінно зісподу буде глевкий! (Ю.  Словник синонімів української мови
5. глевтякуватий — Глевтякува́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. глевтякуватий — ГЛЕВТЯКУВА́ТИЙ, а, е, рідко. 1. Те саме, що глевкува́тий. Глевтякуватий хліб. 2. перен. Повільний у рухах, неповороткий (про людину). Помітив [Юхим], що заворушився браунінг у руці дужого, хоч глевтякуватого чоловіка (Ле, Ю. Кудря, 1956, 341).  Словник української мови в 11 томах
7. глевтякуватий — Глевтякуватий, -а, -е 1) О хлѣбѣ = глевкий. 2) О человѣкѣ, преимущественно о дѣтяхъ: толстый и неповоротливый. Глевтякувата дитина.  Словник української мови Грінченка