глевтяк
ГЛЕВТЯ́К, а́, ч.
1. Глевкий хліб.
Аж баба хліб бровку шпурнула І горло глевтяком заткнула, То він за кормом і погнавсь (І. Котляревський);
Козаков довго дивився, як дітвора жадібно давиться гарячими глевтяками, і несподівано встав, зітхнувши (О. Гончар);
Марія дістає з полиці глевтяка, кришить у миску дрібними шматочками (В. Дрозд).
2. перен. Повільна у рухах, неповоротка людина.
Коли б зчепитися вручну, – то навряд чи цей глевтяк вирвався б з Юхимових жилавих рук (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)