глевтяк

ГЛЕВТЯ́К, а́, ч.

1. Глевкий хліб.

Аж баба хліб бровку шпурнула І горло глевтяком заткнула, То він за кормом і погнавсь (Котл., І, 1952, 134);

Козаков довго дивився, як дітвора жадібно давиться гарячими глевтяками, І несподівано встав, зітхнувши (Гончар, І, 1954, 10).

2. перен. Повільна у рухах, неповоротка людина.

Коли б зчепитися вручну, — то навряд чи цей глевтяк вирвався б з Юхимових жилавих рук (Ле, Ю. Кудря, 1956, 311).

Значення в інших словниках

1. глевтяк — глевтя́к 1 іменник чоловічого роду глевкий хліб глевтя́к 2 іменник чоловічого роду, істота розм., частіше у множині  Орфографічний словник української мови
2. глевтяк — -а, ч. 1》 Глевкий хліб. 2》 перен. Повільна у рухах, неповоротка людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глевтяк — ГЛЕВТЯ́К, а́, ч. 1. Глевкий хліб. Аж баба хліб бровку шпурнула І горло глевтяком заткнула, То він за кормом і погнавсь (І. Котляревський); Козаков довго дивився, як дітвора жадібно давиться гарячими глевтяками, і несподівано встав, зітхнувши (О.  Словник української мови у 20 томах
4. глевтяк — див. вайлуватий; слабий; слабодухий; хліб  Словник синонімів Вусика
5. глевтяк — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал.  Словник синонімів української мови
6. глевтяк — Глевтя́к і глев’я́к, -ка́; -ки́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. глевтяк — Глевтяк, -ка м. и глевчак, глев'як, -ка, м. Мякишъ недопеченнаго хлѣба. Аж баба хліб бровку шпурнула і горло глевтяком заткнула. Котл. Ен. ІІІ. 38.  Словник української мови Грінченка