глитай —
глита́й іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
глитай —
(хто) жмикрут, п. павук, п'явка; глитаяка, зб. глитайня.
Словник синонімів Караванського
глитай —
-я, ч. Багатий власник, перев. селянин, який визискує наймитів та бідняків.
Великий тлумачний словник сучасної мови
глитай —
ГЛИТА́Й, я́, ч. Заможний власник, перев. із селян, багатство якого здобуте за рахунок найманої праці і визискування бідняків. Чи міг же він бути на боці поміщиків і тих сільських глитаїв, чи, як тепер їх називають, куркулів...
Словник української мови у 20 томах
глитай —
КУРКУ́ЛЬ (багатий селянин-власник, на якого працюють наймити), ГЛИТА́Й розм., МИРОЇ́Д розм. Місцевий куркуль, у якого Іван батрачив, тулив йому за дружину свою придуркувату доньку, яка закохалася в наймита без пам'яті (Ю.
Словник синонімів української мови
глитай —
ГЛИТА́Й, я́, ч. Багатий власник, перев. селянин, який визискує батраків і бідняків. [Олена:] Куди ж це мати пішли? Певно, до глитая!.. (Кроп.
Словник української мови в 11 томах
глитай —
Глитай, -тая м. Міроѣдъ, кулакъ.
Словник української мови Грінченка