глумильник

див. насмішкуватий

Значення в інших словниках

1. глумильник — глуми́льник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. глумильник — -а, ч., розм., рідко. Той, хто глумиться з когось або чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глумильник — ГЛУМИ́ЛЬНИК, а, ч., розм., рідко. Те саме, що глумли́вець. – А що, не я вам казав, що треба розуму та ще й розуму? – реготався тепер коваль над учорашніми глумильниками (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
4. глумильник — ГЛУМИ́ЛЬНИК, а, ч., розм., рідко. Той, хто глумиться. — А що, не я вам казав, що треба розуму та ще й розуму? — реготався тепер коваль над учорашніми глумильниками (Мирний, IV, 1955, 246).  Словник української мови в 11 томах