глумильник —
-а, ч., розм., рідко. Той, хто глумиться з когось або чогось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
глумильник —
ГЛУМИ́ЛЬНИК, а, ч., розм., рідко. Те саме, що глумли́вець. – А що, не я вам казав, що треба розуму та ще й розуму? – реготався тепер коваль над учорашніми глумильниками (Панас Мирний).
Словник української мови у 20 томах
глумильник —
див. насмішкуватий
Словник синонімів Вусика
глумильник —
ГЛУМИ́ЛЬНИК, а, ч., розм., рідко. Той, хто глумиться. — А що, не я вам казав, що треба розуму та ще й розуму? — реготався тепер коваль над учорашніми глумильниками (Мирний, IV, 1955, 246).
Словник української мови в 11 томах