Значення в інших словниках
-
глухуватий —
глухува́тий прикметник
Орфографічний словник української мови
-
глухуватий —
-а, -е. 1》 Трохи глухий (у 1 знач.). 2》 Не зовсім дзвінкий; неголосний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
глухуватий —
ГЛУХУВА́ТИЙ, а, е. 1. Трохи глухий (у 1 знач.). Демид, контужений з вiйни i вiдтодi глухуватий, лупає очима, щось хоче спитати (О.
Словник української мови у 20 томах
-
глухуватий —
ГЛУХИ́Й (про голос, звуки — який нечітко чується); ПРИГЛУ́ШЕНИЙ (трохи стишений); ПРИГЛУ́ХЛИЙ, ГЛУХУВА́ТИЙ розм., ЗАТУШКО́ВАНИЙ розм.
Словник синонімів української мови
-
глухуватий —
Глухува́тий, -та, -те
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
глухуватий —
ГЛУХУВА́ТИЙ, а, е. 1. Трохи глухий (у 1 знач.). У сорок першому році його батько, хоч був глухуватий після контузії, одержаної ще в першу світову війну, пішов на фронт (Загреб., Спека, 1961, 34). 2. Не зовсім дзвінкий; неголосний.
Словник української мови в 11 томах