Значення в інших словниках
-
гном —
гном іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
гном —
-а, ч. У давньому фольклорі германських і романських народів – дух у вигляді потворного бородатого карлика.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гном —
ГНОМ, а, ч. У давньому фольклорі германських і романських народів – дух у вигляді потворного бородатого карлика, що нібито живе в надрах землі та охороняє підземні скарби. Он десь блиснув під горою світ: то печера освічена, там танцюють гноми (І.
Словник української мови у 20 томах
-
гном —
(нім. Gnom, лат. gnomus) 1. У західноєвропейській міфології підземний дух, уособлення стихійних сил землі. 2. Переносно – карлик.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
гном —
КА́РЛИК (неприродно мала на зріст людина), ЛІЛІПУ́Т, КА́РЛА розм.; ПІГМЕ́Й (перев. в Центральній Африці); ГНОМ (казково мала людина, яка нібито охороняє підземні скарби). Узяв Іван пищалку, попрощався з карликами, й вони пішли собі геть (В.
Словник синонімів української мови
-
гном —
ГНОМ, а, ч. У давньому фольклорі германських і романських народів — дух у вигляді потворного бородатого карлика, що нібито жив у надрах землі і охороняв підземні скарби. Он десь блиснув під горою світ: то печера освічена, там танцюють гноми (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах